Предыдущая страница реферата | 2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 | Следующая страница реферата

ДЕПАРТАМЕНТАЛІЗАЦІЯ – це процес групування робіт і видів діяльності в окремі підрозділи організації /бригади, сектори, групи, цехи, вир-ва, підрозділи тощо/.

В залежності від принципу, який покладено в основу групування видів діяльності, розрізняють декілька базових схем департаменталізації.

Декілька схем департаменталізації за функціональним принципом.
1. За функціональним принципом:
- виробнича
- фінансова
- маркетингова
2. За продуктовим принципом – за окремими видами продукції, що виготовляються підприємством.
3. За територіальним принципом. За географією фізичного розташування.
4. Структуризація діяльності по замовниках, за принципом найбільш вагомих та значних для організації робітників.
Надоліки та переваги функціональної структури організації /стр.337/
Переваги:
- стимулирует деловую и функциональную специализацию
- уменьшает дублирование усилий и потребление матер. ресурсов в функциональных областях
- улучшает координацию в функциональных областях
Недоліки:
- отделы могут быть более заинтересованы в реализации целей и задач своих подразделений, чем общих целей организации. Это увеличивает возможность конфликтов между функциональными областями
- в большой организации цель команд от руководителя до непосредственного мсполнителя становится слишком длинной.

ДЕЛЕГУВАННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ

Делегування – це процес передавання керівником будь-якої своєї роботи та повноважень, необхідних для її здійснення, підлеглим, які приймають на себе відповідальність за її виконання.

За допомогою делегування повноважень встановлюються посадові зв’язки працівників в організації. Саме вони служать основою для упорядкування спільної діяльності підрозділів та виконавців, та забезпечують можливість ефективного координування роботи організації.
Делегування охоплює:
1) передачу повноважень – надання підлеглому права використовувати ресурси і спрямовувати зусилля підлеглих на використання поставлених завдань.
2) прийняття відповідальності – прийняття підлеглими зобов’язань виконувати поставлені задачі та забезпечувати їх задовільне вирішення.

Підзвітність – це вимога до підлеглого, який використовуючи свої повноваження, має усвідомлювати наслідки своїх дій і повідомляти своєму безпосередньому начальнику.
Відповідальність та повноваження мають бути збалансовані: а) за допомогою заохочення у випадку позитивного результату виконання завдання; б) за допомгою покарання у випадку негативного результату виконання завдання

Разом з тим слід зауважити, що підлеглий ніколи не буде нести повної відповідальності за результати дорученої справи, оскільки за неї відповідає той, хто передає свої повноваження.
Повноваження бувають 3-х типів:
1. ЛІНІЙНІ – передається від начальника ло підлеглого і далі іншим підлеглим за ланцюгом команд. Делегування лін. повноважень утворює ієрархію рівнів управління організацією. така ієрархічна побудова наз. скалярним принципом організації.
2. ШТАБНІ – апаратні, адміністративні, - це повноваження, що передаються особам, які здійснюють консультативні обслуговуючі функції. Повноваження штабного керівника полягають у підготовці рекомендації, експертизою, підтримання лінійних керівників; сутність полягає у їх дорадчому характері.
3. ФУНКЦІОНАЛЬНІ – дозволяють особі, якій вони передані, в межах її компетенції пропонувати або забороняти певні дії підлеглим лінійних керівників. Іншими словами функціональні повноваження – це право контролю за окремими видами діяльності інших підрозділів.

При цьому слід зауважити, що функціональні повноваження є обмеженим видом повноважень. Вони охоплюють лише окремі специфічні рівні діяльності.

Разом з тим така обмеженість порушує принцип єдиноначальності.

Для того аби запобігти організаційним конфліктам, від початку вводиться пріоритет вказівок лінійного керівника, або формально закріплюються межи компетенції функціональних підрозділів.
ДІАПОЗОН КОНТРОЛЮ – це кількість співробітників безпосередньо підлеглих даному менеджерові.

Для усвідомлення проблеми визначення діапазону контролю часто використовується теорія зв’язків “підлеглий-керівник”, запроваджена французьким теоретиком Грайкукасом.

За теорією Гракукаса /теорія зв’язків “підлеглий-керівник”/ існує 3 види зв’язків “підлеглий-керівник”:
1) прямий, одиничний
2) прямий, груповий
3) перехресний,N – зв’язки поміж підлеглими
Для визначення загальної кількості усіх можливих видів зв’язків Грайкукас запропонував:

I = N ( 2^n / 2 + N –1 )
I – загальна кількість зв’язків
N – кількість підлеглих

Значущість та практична користь цієї формули зменшується внаслідок того, що вона не враховує частоти та жорсткості зв’язків, стосовно витрат часу на їх здійснення.

Будь-який управлінський захід, який скорочує частоту і кількість посадових зв’язків, може збільшувати кількість підлеглих даному менеджерові і скоротити витрати від надмірної кількості підрозділів.

Чинники, які суттєво впливають на кількість та частоту зв’язків:
. рівень профпідготовки підлеглих
. ступінь складності функцій, що виконуються підлеглими
. ступінь подібності функцій, що виконуються підлеглими
. ступінь планування дій підлеглих (чим вище, тим нищі витрати часу)
. ступінь змінності завдань підлеглих
. ступінь відповідальності за виконану роботу
. потреба у вказівках для підлеглих

В залежності від вибраного діапазону контролю формується:
1) висока організаційна структура
2) низька організаційна структура /див.рис. 11./

МЕХАНІЗМ КООРДИНАЦІЇ

Координація робіт- процес узгодження дії усіх підсистем організації для досягнення її цілей.

Координація робіт здійснюється шляхом:
1) підпорядкування (вертикальна)
2) встановлення горизонтальних зв’язків між підрозділами, що знаходяться на одному організаційному рівні (горизонтальна)

Механізм координації робіт та видів діяльності у організації./див.рис4.14.(12)/

Вертикальна координація грунтується на вказівках, які проходять по ланцюгу команд. Вмежах вертикальної координації менеджер узгоджує роботу своїх підлеглих. Одночасно, робота даного менеджера узгоджується з роботою паралельних підрозділів.

На практиці вертикальна координація реалізується:
. шляхом прямого контролю (надання керівникові повноважень розподілення завдання та контролю їх виконання (ієрархія))
. шляхом стандартизації діяльності (тобто, через визначення способу, за допомогою якого операція повинна бути виконанна). Стандартизація здійснюється через застосування правил, СОП, опрацювання графіків роботи.

Горизонтальна координація грунтується на взаємних контактах співробітників, які знаходяться на одному рівні в ієрархічній структурі.
Здійснюється по 4 основних формах:
1) взаємодопомога (особисті взаємозв’язки, взаємокомунікації)

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: оформление курсовой работы, реферат по обже.



Предыдущая страница реферата | 2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 | Следующая страница реферата

Поделитесь этой записью или добавьте в закладки