КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Варіант 1.

ПИТАННЯ.

2. ЗМІСТ та НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. 2

12. ЗМІСТ ТА СТРУКТУРА МІЖНАРОДНИХ ГОСПОДАРСЬКИХ КОНТРАКТІВ. 4

22. СВІТОВА ВАЛЮТНА СИСТЕМА. 6

32. ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ в УКРАЇНІ. 9

42. СУТЬ і ФОРМИ СПІЛЬНОЇ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. 10

52. МІЖНАРОДНА СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ та КООПЕРУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА. 12

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ. 14

2. ЗМІСТ та НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

За визначенням В. Новицького «зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) уявляє собою таку форму господарювання, яка виходить за межі національних кордонів і пов’язана з залученням до багатоетапного циклу економічних відносин різнонаціональних їхніх суб’єктів.» [Новицкий, 9]

Як відомо, цикл суспільного виробництва умовно поділяють на чотири стадії : виробництво – розподіл – обмін – споживання. Втручання суб’єкта, що належить іннонаціональному відтворювальному комплексу, на різних стадіях, породжує феномен ЗЕД.

Істотною рисою зовнішньоекономічних зв’язків є не стільки господарська взаємодія різнонаціональних виробничо-посередницьких організацій, скільки факт перетину кордонів національно-відтворювальних комплексів товарами, капіталами або послугами.

Якщо підприємства з різних держав функціонують на території якоїсь однієї країни, то їхня взаємодія не належить до складу ЗЕД. Наприклад, не можна віднести до ЗЕД відносини між дочірньою компанією фірми з країни А, що діє у країні Б, з господарськими організаціями цієї ж країни Б.

Навпаки, навіть взаємодія фірм однієї країни є проявом ЗЕД, якщо ця взаємодія стосується партнерів, що перебувають на території різних країн.
Адже в даному разі встановлюється зв’язок між різними національними відтворювальними комплексами.

На думку В. Новицького, “сучасна ЗЕД на практиці реалізує базисний принцип світогосподарських відносин ринкового типу – інтенсивний міжнародний поділ праці між анклавами кооперацій праці. Що мається на увазі під останнім терміном ? Передовсім угруповання працівників
(виробників товарів і послуг), які утворюються у відповідності з реально діючими моделями узагальнення виробництва, організації господарювання.”
[Новицкий,13].

Коли в якості анклава міжнародного поділу праці виступає виключно держава, беручи на себе функції загального управлінського і перерозподільного центру, то, як свідчить історичний досвід тоталітарних економік, це призводить до значного колапсу в зовнішньоекономічних зв’язках.

Проте держава, не претендуючи на монополію в ЗЕД, може успішно брати участь у ЗЕД по двох напрямах:

. як безпосередній суб’єкт домовленостей з інонаціональними партнерами;

. як регулятор економічної кон’юнктури і адміністративних правил здійснення ЗЕД.

Якщо ж суб’єктом ЗЕД стає фірма, то, з одного боку, змінюється її нормативно-правовий статус, тобто на неї поширюється юрисдикція іноземної законодавчої системи, міжнародні договірні норми, правила міжнародної торгівлі, а з другого боку, ця фірма залишається імманентною частиною національного відтворювального комплексу своєї країни.

12. ЗМІСТ ТА СТРУКТУРА МІЖНАРОДНИХ ГОСПОДАРСЬКИХ КОНТРАКТІВ.

Важливим напрямом розвитку ЗЕД України є її ефективна інтеграція до світового економічного простору. Від успіху ЗЕД України залежить її дальший економічний і соціальний розвиток як підсистеми світової економіки.

Поделитесь этой записью или добавьте в закладки