Податкова система Японії, Місцеві податки в Україні

Категория реферата: Рефераты по налогообложению
Теги реферата: понятие культуры, антикризисное управление предприятием
Добавил(а) на сайт: Mihno.

Збір за парковку автотранспорту сплачують юридичні особи та громадяни, які паркують автомобілі в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях Розмір збору — не більше 3% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за одну годину стоянки.

Ринковий збір справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську продукцію та інші товари, за торгові місця.
Граничний розмір збору — для громадян 20% неоподатковуваного мінімуму, а для юридичних осіб 3 неоподатковуваних мінімума доходів громадян за кожен день торгівлі.

Збір за видачу ордера на квартиру сплачується за послуги, пов'язані з видачею документа, що дає право на заселення квартири, і не повинен перевищувати 30% неоподатковуваного мінімуму доходів.

Власники собак, які проживають у будинках державного і громадського житлового фонду та приватизованих квартирах, щорічно сплачують збір у розмірі не вище 10% неоподатковуваного мінімуму доходів за кожну собаку.

Громадяни, які прибувають у курортну місцевість, сплачують курортний збір, що не може перевищувати 10% неоподатковуваного мінімуму доходів.

Збір за участь у бігах на іподромі стягується за кожного коня, виставленого юридичними особами та громадянами на змагання комерційного характера. Граничний розмір збору —до 3 неоподатковуваних мінімумів доходів за кожного коня.

Збір за виграш на бігах справляється у розмірі не вище 6% від суми виграшу з осіб, які виграли у грі на тоталізаторі на іподром.і Особи, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, сплачують збір у вигляді відсоткової надбавки до плати, визначеної за участь у грі (до 5% від суми надбавки).

Юридичні особи і громадяни, які мають дозвіл і використовують місцеву символіку з комерційною метою сплачують збір за право використання місцевої символіки. Розмір збору не повинен перевищувати з юридичних осіб — 0,1% вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки, з громадян — 5 неоподатковуваних мінімумів. Спільні підприємства можуть придбати ліцензію на право використання місцевої символіки.

Збір за право на проведення кіно- і телезйомок вносять організації, які проводять зйомки, що потребують від місцевих органів державної виконавчої влади додаткових заходів. Розмір збору не може перевищувати фактичних витрат на проведення зазначених заходів.

Юридичні особи і громадяни, які мають дозвіл на проведення аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей, сплачують збір виходячи з вартості заявлених до аукціону чи розпродажу товарів або суми, на яку випускається лотерея Ставка збору не повинна перевищувати 0,1% від вказаної вище вартості.

За проїзд автотранспорту, що прямує за кордон, територією прикордонних областей стягується збір у розмірі 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян — з громадян і юридичних осіб України, та від 5 до 55 дол США з усіх інших осіб.

При видачі дозволу на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях з юридичних осіб і громадян стягується збір у розмірі до 20 неоподатковуваних мінімумів для суб'єктів, що здійснюють постійну торгівлю, і одного неоподатковуваного мінімуму доходів в разі одноразової торгівлі.

Питання про конкретні ставки зборів та пільги платникам вирішується місцевою Радою, яка приймає рішення про запровадження того чи іншого збору на своїй території.

Безумовно, місцеві податки відіграють значну роль у забезпеченні фінансування соціальної інфраструктури, розвитку комунального господарства, наданні безплатних благ і послуг населенню. Є підстави стверджувати, що на сьогодні це об’єктивно необхідний елемент фінансової системи держави.
Загалом можна дійти висновку, що еволюція місцевих податків пройшла певний шлях і на сьогодні вони є значним фінансовим підгрунтям для місцевого самоврядування.

Почавши знайомство з окремими аспектами системи оподатковування
України, мабуть, варто розглянути також систему податків на прикладі
Японії. Податкова система Японії характеризується множинністю податків.
Усього в країні нараховується біля тридцяти державних і стільки ж місцевих податків. Вони поділяються на три основні групи. Перша - це прямі прибуткові податки як з юридичних, так і з фізичних осіб. Друга - прямі податки на майно. Третя - прямі і непрямі споживчі податки.

Основу бюджету складають прямі податки. У 1997/98 бюджетному році частка прямих податків у загальній сумі податкових надходжень у порівнянні з 1990/91 роком зменшилася з 73,7 до 63,8%. На це вплинуло збільшення частки непрямих податків.

Великі корпорації сплачують податок на прибуток у розмірі 34,5% від суми прибутку, дрібні і середні корпорації сплачують податок по ставці -
28%, а ставка для державних корпорацій складає 27% суми прибутку.

Фізичні особи сплачують державний прибутковий податок по прогресивній шкалі, що має п'ять ставок - 10, 20, 30, 40 і 50% від суми доходу. Цей податок з фізичних і юридичних осіб приносить найбыльш високий доход державі. Об'єктами оподатковування в рамках системи прибуткового податку є, крім усього іншого, трудовий доход і доход від допомоги при звільненні. В об'єкти цієї системи також входить цілий блок інших видів доходів, у тому числі:

* процентні доходи;

* доходи від дивідендів по акціях;

* авторські гонорари, гонорари за музичні твори;

* винагороди за різноманітні особистї заслуги;

* винагороди, одержані лікарями із фондів соціального страхування;

* оплата працівників мистецтв, професійних бейсболістів, футболістів, офіціантів у барах;

* прибуток від продажу акцій, зареєстрованих на фондових біржах.

Поделитесь этой записью или добавьте в закладки