Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7 | Следующая страница реферата

. прямий чи опосередкований вплив на встановлення, фіксацію, підтримку, перегляд цін (тарифів), ставок, знижок, надбавок

(доплат), націнок, комісійного збору, меж прибутковості

(рентабельності), а також підвищення, зниження, підтримка цін

(тарифів) на аукціонах, конкурсах та інших торгах;

. встановлення нормативів цін (тарифів), ставок, знижок, надбавок

(доплат), націнок, комісійного збору, мінімальних, перепродажних цін, у тому числі у виді формул, таблиць, переліків, алгоритмів;

. звуження територіальних границь ринку, на яких діють учасники асоціації, розподіл ринків за територіальним принципом, асортименту товарів, по колу продавців чи споживачів;

. здійснення тиску на постачальників з метою обмеження чи виключення придбання їхньої продукції чи матеріалів, змова про усунення підприємців від ведення справ з яким-небудь клієнтом, постачальником, конкурентом, покупцем (замовником);

. обмеження участі в торгах шляхом вибору запрошених постачальників, встановлення пріоритетів під час підписання контрактів;

. розподіл замовлень, підрядів, проектів, визначення замовників, чи одержувачів замовлень стандартизація по цих приводах;

. обмеження обсягу, змісту реклами, що представляється учасниками асоціації і відповідає чинному законодавству.

2.3 Дискримінація підприємців
Відповідно до пункту 1 статті 6 Закону України “Про обмеження монополізму
...”[6] наступний вид порушень антимонопольного законодавства – дискримінація суб'єктів господарювання органами державної влади, місцевого самоврядування і адміністративно-господарського управління і контролю – включає ряд різновидів:

. заборона створення нових підприємств чи інших організаційних форм підприємництва в якій-небудь сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво окремих видів товарів, що привели чи можуть привести до обмеження конкуренції;

. примус суб'єктів господарювання до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні та інші об'єднання підприємств, а також до пріоритетного підписання договорів, першочерговому постачанню товарів визначеному колу споживачів;

. прийняття рішень про централізований розподіл товарів, що призвело чи може призвести до монопольного становища положення на ринку;

. установлення заборони на реалізацію товарів з одного регіону в іншій;

. надання окремим суб'єктам господарювання податкових і інших пільг, що ставлять їх у привілейоване положення стосовно інших суб'єктів господарювання, що призвело чи може призвести до монополізації ринку визначеного товару;

. обмеження прав суб'єктів господарювання на придбання і реалізацію товарів;

. встановлення заборон чи обмежень у відношенні окремих суб'єктів господарювання чи групи суб'єктів господарювання.
Вищевказані дії порушують загальну гарантію підприємців, встановлену в статті 12 Закону України «Про підприємництво»: «Держава гарантує всім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності , рівні права і створює рівні можливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних і інших ресурсів». Виходячи з цього положення, органи державної влади не вправі надавати ні однієї з конкуруючих сторін додаткової переваги, підтримку або, навпроти, обмежувати кого-небудь з них по будь-яких аспектах їхньої діяльності.

Необхідність заборони дискримінації підприємців органами державної влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління і контролю зумовлена тим, що при переході до ринку важливого значення набуває недопущення будь-якого впливу з боку державних органів на волю підприємницької діяльності. Практика показує, що спроби суб'єктів підприємницької діяльності до розширення економічної самостійності найчастіше одержують протидію з боку окремих органів державної влади.
Нерідко свобода діяльності, самостійність, права і законні інтереси підприємців придушуються державними органами як організаційно, так і фінансово- економічно.
Як випливає з закону, правопорушеннями визнається діяльність (дії або бездіяльність) органів державної влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління і контролю, що привели чи можуть призвести до недопущення, істотного обмеження чи усунення конкуренції або до обмеження волі підприємницької діяльності. Такі дії вважаються неправомірними, оскільки вони створюють умови для дискримінації чи навпаки піднесення для окремих учасників підприємницької діяльності, що веде до обмеження конкуренції. До їхнього числа відносяться дії, які обмежують конкуренцію, що наказують підприємцям робити певні дії або, навпроти, що містять заборону на здійснення, певних напрямків і видів діяльності; вказівки про здійснення певних дій, які шкодять інтересам підприємців, створення необґрунтованих перешкод для підприємців або, навпроти, неправомірне надання їм пільг.
Однією з типових різновидів дискримінації підприємців органами державної влади є примус підприємців до вступу в господарські об'єднання. Нерідко зустрічається і встановлення заборони на реалізацію товарів з одного регіону в іншій, що є одним із проявів регіонального монополізму. Причому іноді шляхом видання підзаконних нормативних актів місцеві органи державної влади встановлюють не тільки такі заборони, але й економічні санкції за вивіз підприємцями продукції за межі регіону. Такі незаконні дії не тільки в значній мірі обмежують волю підприємницької діяльності, але і ведуть до руйнування чи заподіяння відчутного збитку міжрегіональним господарським зв'язкам, викликаючи відокремлення регіонів.

2.4. Санкції за порушення антимонопольного законодавства
Неможливо протидіяти зловживанню монопольним положенням на ринку, антиконкурентним узгодженим діям, дискримінації підприємців органами влади і управління тільки законодавчими заборонами. Для досягнення цієї мети необхідно створення ефективного правового механізму, що міг би дієво сприяти підтримці і заохоченню конкуренції, запобіганню монопольної практики і штучних обмежень розвитку конкуренції, перешкоджати розвитку монопольних структур і протидіяти порушенням антимонопольного законодавства.
Одним з важливих елементів правового забезпечення протидії порушенням антимонопольного законодавства в підприємницькій діяльності є система охоронних заходів правового впливу, застосовуваних за такі правопорушення.
Виходячи зі змісту Закону України “Про обмеження монополізму ...”[7] за порушення антимонопольного законодавства можливе застосування мір адміністративної, цивільно-правової відповідальності, а також двох специфічних санкцій у виді штрафів, що накладаються Антимонопольним комітетом, і примусового розділу монопольних утворень.
Штрафи накладаються на суб'єктів господарювання – юридичних осіб за чотири види порушень антимонопольного законодавства різного характеру:
1) здійснення дій, передбачених статтями 4 – 6 Закону України “Про обмеження монополізму ...” , тобто діянь, які кваліфіковані даним законом як правопорушення;
2) неналежне виконання (відхилення від виконання чи несвоєчасне виконання) рішень Антимонопольного комітету України і його територіальних відділень про припинення порушень антимонопольного законодавства, відновленні первісного стану чи зміні угод, що суперечать Закону. На відміну від першої групи правопорушень накладенню штрафу в другому випадку передує застосування примусових мір Антимонопольним комітетом і його територіальними відділеннями, при нерезультативності яких і застосовується міра відповідальності – штраф;
3) порушення правил економічної концентрації суб'єктів господарювання;
4) непредставлення, несвоєчасне представлення або представлення свідомо недостовірної інформації Антимонопольному комітету.
Розміри штрафів диференційовані. По першій, другій і третій підставі штрафи стягуються в розмірі до 5% виторгу підприємця від реалізації продукції
(товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, у якому накладається штраф. Якщо обчислення виторгу підприємця неможливо чи виторг відсутній, зазначені штрафи накладаються в розмірі до десяти тисяч не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян. По четвертій підставі штраф накладається в розмірі до половини відсотка виторгу підприємця. Якщо обчислення виторгу підприємця неможливо або виторг відсутній, зазначені штрафи накладаються в розмірі до двохсот неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян. У випадку якщо підприємець працював менш 1 року, штрафи обчислюються від виторгу підприємця за час, що передує порушенню.
За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня в розмірі півтора відсотка від суми штрафу. У випадку відмовлення підприємця від сплати штрафу і пені стягнення проводиться за рішенням суду. За заявою підприємця,
Антимонопольний комітет України вправі відстрочити сплату штрафу.
Згідно ст. 20 Закону України “Про обмеження монополізму …”[8] посадові особи органів державної влади, органів місцевого самоврядування і органів адміністративно-господарського керування і контролю, керівники підприємств, а також громадяни, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, несуть адміністративну відповідальність за порушення антимонопольного законодавства відповідно до діючого законодавства.
Адміністративна відповідальність за такі порушення передбачена статтями
1661-1664 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зловживання монопольним положенням на ринку і неправомірні угоди між підприємцями тягнуть накладення штрафів на керівників (розпорядників кредитів) підприємств (об'єднань, господарчих товариств і т.п.) у розмірі до 15 не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян, а на осіб, що займаються підприємницькою діяльністю – до 30 не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян. Дискримінація підприємців органами влади і управління тягне накладення штрафу в розмірі до 15 не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян. Порушення порядку представлення інформації Антимонопольному комітету України та його територіальних відділень тягне накладення штрафу на посадових осіб і керівників у розмірі до 7 не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян, а на осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, - до 20 не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян; відхилення від виконання рішень Комітету і його територіальних відділень або несвоєчасне виконання їхніх рішень – спричиняє накладення штрафу на посадових осіб і керівників у розмірі до 6 не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян, а на осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, - до 16 не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян.
Специфічною санкцією за порушення антимонопольного законодавства є примусовий розділ монопольних утворень. У відповідності зі статтею 16
Закону України “Про обмеження монополізму ...”[9] він можливий при зловживанні суб'єктами господарювання монопольним положенням на ринку, оформляється постановою Антимонопольного комітету України і його територіального відділення. Пункт 2 статті 16 передбачає підстави незастосування примусового розділу:

. неможливість організаційного чи територіального відділення підприємств, структурних чи підрозділів структурних одиниць;

. наявність тісного технологічного зв'язку підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць, якщо частка внутрішнього обороту в загальному обсязі валової продукції підприємства

(об'єднання і т.п.) складає менш 30%.
Постанова Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень про примусовий розділ підприємств (об'єднань і т.п.) підлягає виконанню у встановлений термін, що не може бути менш 6 місяців.
Реорганізація монопольного утворення, що підлягає примусовому розділу, здійснюється за його розсудом за умови усунення монопольного положення цього утворення на ринку.
Що стосується терміну виконання рішень про примусовий поділ, то практично всі Закони встановлюють єдине обмеження у відношенні його мінімальності - не менш 6 місяців. Установлення конкретних термінів відповідно до цього критерію віднесено до компетенції антимонопольних органів.
Крім мір відповідальності, охоронні засоби, застосовані за порушення антимонопольного законодавства, включають і міри захисту. Це спонука правопорушника до наступних дій (бездій):

- припинити незаконні дії (примус до виконання обов'язку);

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: реферат основные, кредит реферат.



Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7 | Следующая страница реферата

Поделитесь этой записью или добавьте в закладки