Социологические взгляды Г.С. Сковороды

Категория реферата: Рефераты по социологии
Теги реферата: бесплатные рефераты и курсовые, новые конспекты
Добавил(а) на сайт: Чепурин.

Григорій Сковорода до ідеї необхідності науки про людину приходить раніше й іншими шляхами: для нього людина – не стільки тілесність, скільки складний внутрішній духовно-психологічний феномен, для Сен-сімона й Конта – об’єкт спостереження, експерименту, атомарна одиниця в системі загальних зв’язків. Тут кожен по-своєму правий і однобічний, а тому сучасна наука про людину інтегрує ці підходи й розглядає її як синтез. Систему складного взаємопов’язання тілесного, духовного, соціального в їх, так би мовити, соціальному філо- та онтогенезі. Але видатний український мислитель має рацію в тому, що без науки про людину, котра мусить розкрити її глибинну сутність, людська душа ніколи не наповниться щастям.

Г. Сковорода, можливо, був першим мислителем у Європі, хто усвідомив суперечність між науково-технічним і моральним прогресом. В “Разговре пяти путников об истинном счастии в жизни» він однозначно констатує, зо нові наукові й технічні досягнення не роблять людину щасливою, їй “недостает чегось». Хоч люди “измерили море, землю. Воздух и небеса и обезпокоили брюхо земное ради металлов, размежевали планеты, доискались в Луне гор, рек и город, нашли закомплетных миров неисчетное множество, строим непонятные машины, засыпаем бездны, возвращаем и привлекаем стремления водные, что денно новые опыты и дикие изобретения. Боже мой, чего не умеем, чего мы не можем! Но то горе, что при всем том кажется, что чого-то великого недостает. Нет того, чого и сказать не умеем: одно только знаем, что недостает чого-то, а что оно такое, не понимаем”. Продовжуючи далі цю думку, Сковорода пише, що математика, медицина, фізика, механіка, музика, чим більше їх смакуємо (“вкушаем”), “тем пуще палит сердце наше голод и жажда». Він бачить вихід з цього в розвитку науки про людину, але для сучасного читача абсолютно адекватно сприймається сковородинське відчуття якоїсь неповноти, дефіциту “серця”, відсутності душевної рівноваги та спокою на фоні сучасного стану розвитку науки, техніки, технології, які не зробили людину і людство щасливими, не вгамували “голод і спрагу”, а навпаки, викликали ще більший неспокій за непередбачені наслідки суспільного розвитку, бой сьогодні людям “чогось великого не вистачає”. А може цей дефіцит і є тим вічним двигуном, що рухає людину вперед?

Безумовно, Г. Сковорода має рацію, що створений людиною матеріальний світ речей і технологій (друга природа) не може забезпечити їй щастя, бо вона в душі, розумі й “серці” людини. Як його пізнати, не відомо й досі.

ВИСНОВОК

Отже, в історії розвитку філософської та соціологічної думки Григорій
Сковорода виступив як новатор, котрий в іншому ракурсі побачив і спробував розкрити сутність людини, справедливого суспільства, де праця за
“сродністю”, за покликанням робить людину щасливою, і досягнення цього блага створює основи блага загального – суспільного, бо щасливим є той, хто
“спряг сродную себе частую должность с общей. Сия есть истинная жизнь”

Вчення Г.Сковороди. його щира “філософія серця” ідеї гуманізму наводять на роздуми й сьогодні, бо проблеми людини та її щастя – завжди центральні в суспільстві, на якому б етапі свого розвитку воно не перебувало.

Поделитесь этой записью или добавьте в закладки