Державне регулювання комерційної діяльності
Категория реферата: Рефераты по праву
Теги реферата: предмет культурологии, классификация реферат
Добавил(а) на сайт: Перов.
Предыдущая страница реферата | 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 | Следующая страница реферата
– стандарти науково-технічних і інженерних суспільств і союзів (СТОУ);
– технічні умови (ТУУ);
– стандарти підприємств (СТП).
Міжнародні, регіональні і національні стандарти інших країн
застосовуються в Україні відповідно до її міжнародних договорів. Указом
Президента України було затверджено Положення про Державну міжвідомчу
комісію з питань впровадження в законодавство України норм і стандартів
Ради Європи[85].
Декретом регулюються також вимоги до державних і інших стандартів, питання керування діяльністю в області стандартизації, питання створення технічних комітетів зі стандартизації, інформаційного забезпечення споживачів і інші.
Ряд питань, що стосуються стандартів і норм, регулюється Декретом
Кабінету Міністрів України "Про державний нагляд за дотриманням стандартів, норм і правил і відповідальності за їхнє порушення"[86].
Відповідно до цього Декрету стандарт – це нормативний документ, затверджений відповідним органом, у якому встановлюються загальні чи принципи характеристики щодо визначених об'єктів чи стандартизації технічні вимоги, якою повинна відповідати конкретна продукція.
Норми – це обов'язкові вимоги, затверджені відповідним органом, що встановлюють гранично припустимі величини показників продукції і концентрації речовин, що гарантують якість продукції.
Нарешті, правила – це затверджені відповідним органом метрологічні, санітарні, протипожежні, екологічні, організаційні, технологічні й інші вимоги до виробництва продукції.
Під продукцією в Декреті розуміються також і товари народного споживання.
Декретом установлені також функції, права й обов'язки посадових осіб
держкомітету України по стандартизації, метрології і сертифікації
(Держстандарт) і його територіальних органів, питання їхнього соціального
захисту, об'єкти і форми здійснюваного ними нагляду у відповідальність
суб'єктів підприємницької діяльності за порушення стандартів, норм і
правил.
Указом Президента України затверджене Положення про Державний комітет
України по стандартизації, метрології та сертифікації[87].
Державні стандарти України затверджуються без обмеження терміну їхньої дії. Також зняті ці обмеження на міждержавні стандарти, термін дії яких закінчувався в 1992-1996 роках.
Необхідна інформація про дію стандартів (ДСТУ, ДСТ), зміни до них і
їхнє скасування публікуються в щорічному і щомісячному офіційному виданні
"Стандарти" Держстандарту України, які можна замовити в спеціалізованих
магазинах по адресах:
252073 м. Київ-73, вул. Фрунзе, 152, тел. 435-42-76;
310164 м. Харків,пр. Леніна, 66, тел. 33-35-00.
Ці й інші питання, що стосуються стандартизації, викладені в розділі
"Застосування стандартів і технічних умов на продовольчі товари" Правил
продажу продовольчих товарів[88].
Стандарти застосовуються, зокрема, і по маркіруванню розмірів одягу і взуття. У нашому сучасному житті, при виборі покупок споживачі найчастіше знаходяться в скрутному положенні, не знаючи, яким образом відповідають вітчизняні стандарти закордонним.
Крім стандартів, у торговій практиці велике значення мають технічні
умови – документи, що містять вимоги, що регулюють відносини між
постачальником (розроблювачем, виготовлювачем) і споживачем (замовником)
продукції. Технічні умови, що не пройшли державну реєстрацію в органах
Держстандарту України, вважаються недійсними.
Найменування технічних умов складається з індексу (ТУ), першої букви назви держави (У), коду підприємства – власника оригіналу ТУ з ОКПО (вісім знаків), двох останніх цифр року твердження. Наприклад:
ТУ В 12345813.001-93.
Нарешті, стандарти підприємств – це нормативні документи, що розробляються на продукцію, використовувану лише на конкретному підприємстві. Вони не повинні суперечити ДСТУ й ОСТУ.
Піклуючись про стандартизацію сільськогосподарської продукції, Кабінет
Міністрів України затвердив Типове положення про інспекції заготівель і
якості сільськогосподарської продукції обласної, Севастопольської міської
державної адміністрації[89].
Виконуючи покладені на неї задачі, інспекція має численні права, серед яких можна назвати право:
– перевіряти дотримання заготівельними й іншими підприємствами стандартів, технічних умов і інших нормативних актів при торгівлі продукцією;
– відбирати безкоштовно в заготівельних і збутових підприємств зразки сільськогосподарської продукції для перевірки на відповідність стандартам, технічним умовам і іншим нормативним документам;
– забороняти відвантаження сільгосппродукції, що не відповідає вимогам стандартів, технічних умов і інших нормативних документів.
Система стандартизації в Україні знаходиться в стадії розвитку. За
увесь час існування СРСР в Україні було розроблено не більш 600 стандартів
(в основному на такі предмети, як скріпки, урни для сміття, штучні квіти, труни і т.п.). За останні ж п'ять років розроблено більш 1500 стандартів, причому 60 відсотків з них гармонізовано з вимогами міжнародних. В основу
національної системи стандартизації, сертифікації, акредитації і метрології
покладені принципи Міжнародної організації стандартизації (ISO),
Міжнародної електротехнічної комісії (IEC), Європейського комітету зі
стандартизації (CEN). В даний час, у зв'язку з приєднанням України до
багатобічної міжнародної торгової системи ГАТТ і одержанням повноправного
членства України у Всесвітній організації торгівлі (ВОТ), розглядається
питання про створення Національного інформаційного центра ГАТТ/ВОТ по
стандартизації і сертифікації, головною задачею якого було би забезпечення
суб'єктів, що хазяюють, нормативною документацією по стандартизації і
сертифікації країн – членів ВОТ[90].
Національні знаки відповідності обов'язковим вимогам стандартів
Державної системи сертифікації УкрСЕПРО для продукції, що підлягає
обов'язкової сертифікації, а також для всієї іншої продукції виглядають, відповідно, так:
Перший знак наноситься на кожен екземпляр сертифікованої продукції біля знака для товарів і послуг виготовлювача на незнімну частину виробу, а також проставляється в експлуатаційній і супровідній документації (у паспорті, на ярлику, упакуванні і т.д.). Застосування виготовлювачем знака відповідності припиняється одночасно з закінченням терміну дії сертифіката відповідності і припиняється у випадку припинення дії такого сертифіката.
ГЛАВА III. сертифікація.
Корінне реформування і становлення вітчизняної економіки, розвиток
ринкових відносин в умовах соціально-економічної кризи зумовили
необхідність створення нових механізмів державного та ринкового регулювання
виробництва в Україні. В цих умовах принципово змінюється роль сертифікації
продукції, процесів та послуг (далі – продукції), як засобу нетарифного
регулювання, та її соціально-правові основи. Сьогодні питання сертифікації
продукції регулюються більш ніж 500 законами, декретами і постановами
Кабінету Міністрів України, указами Президента України та іншими
нормативними актами. Аналіз найбільш важливих з них дає можливість
визначити мету, вимоги до сертифікації та основні недоліки розглянутих
нормативних документів[91].
Основні положення, що стосуються сертифікації продукції, містяться в
Декреті Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію"[92].
Відповідно до даного Декрету сертифікація продукції здійснюється, насамперед, з метою захисту прав споживачів і поділяється на:
– обов'язкову;
– добровільну.
Обов'язкова сертифікація на відповідність вимогам нормативних документів по якості виробляється винятково в державній системі сертифікації. При позитивних підсумках сертифікації заявнику видається сертифікат і дається право маркірувати продукцію спеціальним знаком відповідності.
Обов'язкова сертифікація здійснюється уповноваженими на те органами з метою:
– запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього природного середовища;
- сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції;
Сертифікація стосується не тільки вітчизняної продукції. Імпортована продукція, що підлягає обов'язкової сертифікації, також повинна супроводжуватися сертифікатом, що видається (чи визнається) уповноваженим органом по сертифікації.
Постановами Кабінету Міністрів України "Про подальше удосконалення
контролю за якістю лікеро-горілочних напоїв, імпортованих в Україну"[93] і
"Про подальше удосконалення контролю за якістю тютюнових виробів, імпортованих в Україну"[94], установлено, що: "імпортовані в Україну лікеро-
горілочні і тютюнові вироби повинні відповідати вимогам і стандартам
встановленим у країні походження товару, що повинні бути не нижче вимог і
стандартів, застосовуваних до таких товарів в Україні, а випадку їхньої
відсутності – вимогам і стандартам, що діють у ведучих країнах-експортерах
зазначених товарів". Ці вироби підлягають обов'язкової сертифікації і
повинні супроводжуватися сертифікатом, що повинний бути виданий чи визнаний
уповноваженим на це органом по сертифікації України.
Наказами Держстандарту України затверджені Правила обов'язкової сертифікації тютюнових виробів[95] і Правила обов'язкової сертифікації алкогольних[96].
Підтвердження відповідності товару, увезеного на митну територію
України, обов'язковим вимогам діючих у державі нормативних документів з
питань стандартизації і сертифікації продукції здійснюється при цьому
шляхом сертифікації лікеро-горілочних і тютюнових виробів у системі
УкрСЕПРО чи шляхом визнання документів, що підтверджують відповідність
товару зазначеним вимогам і виданих на ці товари за рубежем.
Таким чином, документами, що підтверджують відповідність зазначених
товарів обов'язковим вимогам нормативних документів і надаючи право на ввіз
їх в Україну, є сертифікат відповідності, виданий органом по сертифікації
України за результатами сертифікації товару, чи свідчення про визнання
іноземного сертифіката, видане органом по сертифікації України за
результатами визнання такого сертифіката.
Наказом МЗЕЗторга України був затверджений Перелік служб, що видають сертифікати, що засвідчують відповідність технічних, фармакологічних, санітарних, фітосанітарних, ветеринарних і екологічних характеристик імпортованого товару нормам, установленим законодавством України[97].
Відповідно до існуючого порядку обов'язкової сертифікації підлягає продукція (у тому числі матеріали і комплектуючі вироби), при застосуванні якої може виникнути небезпека для здоров'я людини і навколишньої природного середовища, а також така, що відповідно до законодавства країн-імпортерів підлягає обов'язковим іспитам перед її допуском на внутрішній і зовнішній ринок.
У ході обов'язкових сертифікаційних іспитів досліджуються по різних групах показників різні параметри. Наприклад, при дослідженні безпеки – вібрації і шуми; надійності – ресурс, рівень збереження, наробіток на відмовлення; екологічності – шкідливі викиди, відходи, випромінювання і т.д.
В окремих випадках досить пред'явлення сертифіката чи виготовлювача
експортера, якщо це передбачено міжнародними договорами України, і за
умови, що такі сертифікати видані в системі УкрСЕПРО, що діє в Україні.
Так, у даний час в Україні визнаються сертифікати на продукти харчування, імпортовані з Росії і Білорусії, на овочі, імпортовані з Молдавії[98].
Товари, зроблені в Україні, з іншого боку, можуть експортуватися в інші
країни з пред'явленням сертифікатів, передбачених міжнародними договорами
України.
Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: ответы 2011, диплом управление предприятием.
Предыдущая страница реферата | 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 | Следующая страница реферата