Інститут Муніципального Менеджменту і Бізнесу

«Святкові і неробочі дні»

КИЇВ-2002

План.
Вступ

1. Святкові і неробочі дні в українському законодавстві

2. Значення святкових і неробочих днів
Висновок
Література
Задачі
В наш час трудове право в промислово розвинених країнах світу визнається однією з головних галузей права. І це зрозуміло, оскільки саме в сфері застосування праці, де створюються матеріальні й духовні блага, знаходиться зона переплетіння життєво важливих інтересів різних соціальних груп, інтересів державних, суспільних і особистих, приватних. Від методів правового регулювання праці багато в чому залежить суспільний спокій і відчуття обопільного порозуміння між суб'єктами трудових правовідносин. Це сфера, в якій задіяно найбільше число членів суспільства і тому вона заслуговує на особливо пильну увагу держави.

Але не тільки уряд, керівники, юристи повинні добре розумітися в основах трудового права. Кожна людина, незалежно від того, де вона працює, і на якій посаді, повинна знати свої трудові права і обов’язки, добре розуміти як себе вести в тій чи іншій ситуації, що стосується трудового законодавтства.

Кожний працюючий має право на відпочинок, але існують такі дні, як святкові і неробочі, які не можуть ігноруватися державою, в силу національних, культурних чи релігійних традицій. Тому в своїй контрольній роботі я хочу висвітлити тему святкових і неробочих днів в українському законодавстві.
Законодавство про працю не дає визначення часу відпочинку. Наукою трудового права традиційно під часом відпочинку розуміється час, протягом якою працівник є, вільним від виконання трудовнх обов'язків і вправі використовувати його на власний розсуд.

Правове поняття часу відпочинку не відновідає фізіологічному поняттю відпочинку, коли людина, наприклад, спить. У зв'язку з цим науковці пропонували увесь час поза робочим часом називати "вільним від роботи часом" або "неробочим часом". Проте у законодавстві застосовується саме термін "час відпочинку", і його правовий аспект полягає у зв'язку із трудовими обов'язками працівника, а точніше, коли працівник вільний від такого зв'язку.

Законодавством встановлені наступні види часу відпочинку:

* перерви протягом робочою дня (зміни);

* щоденний відпочинок (міжзмінна перерва);

* вихідні дні (щотижневий відпочинок);

* святкові і неробочі дні;

* відпустки.

Розглянемо докладніше, що ж мається на увазі під святковими і неробочими днями.

Законом України про працю передбачені наступні святкові дні, робота в які не проводиться:

* 1 січня - Новий рік;

* 7 січня - Різдво Христове;

* 8 березня - Міжнародний жіночий день;

* 1 і 2 травня - День міжнародної солідарності трудящих;

* 9 травня - день Перемоги;

* 28 червня - День Конституції України;

* 24 серпня - День незалежності України.

Законом України “Про внесення змін до КЗпП України” від 24 грудня
1999р. з переліку святкових днів виключені 7 та 8 листопада - річниця
Великої Жовтневої соціалістичної революції.

Поделитесь этой записью или добавьте в закладки