Предыдущая страница реферата | 10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20 | Следующая страница реферата

1) Книжні: а) наукові: "Над Кузнечною – захід – вулкан, полум’яр"
(378), "І от війнуло чимсь первозданним В юнацькі душі нам, городянам, І усміхнулось сільським намистом Щось рідне в очі нам, урбаністам..." (308-
309), "Поважаю завзятих колекціонерів: Нумізматів ... філателістів ... Я люблю збирачів цигаркових" (292); б) офіційні: "Згадаймо непарадно соратників колишніх..., Вони у списках славних, в реєстрах невідомих"
(289); в) патетичні: "Коли вогонь, то хай вогонь – не вогник, А якщо повінь
– не болотна сирість, А той Славута, що реве і стогне..." (118), "Ну хай не голосом пророка – Хай кличем ратника в бою Дай оспівать мені високу,
Жорстоку молодість твою" (112), "Я короля оспівував так гучно, Що став багатієм із жебрака..., Я короля звеличував так часто, Що до душі припала підла гра" (181);

2) Розмовні: а) зневажливі: "Не ремствував на час, не скарживсь на добу, Узятого на горб не накидав нікому" (1980, 168), "І зник у зоряність захмарну, Де фіміам і божий рай. І віщий день запав за тучу, І вечір виринув із тьми" (126); б) згрубілі: "Не виснажений і не замордований
Бруківкою безбарвного життя Мій добрий смуток..." (111), "Мене навчили задротовані Пекельні їхні табори, Брати і сестри замордовані..." (41),
"Тортури, війни-м’ясорубки, Концтабори і душогубки..., Коли в ім’я отця і сина Сини зрікалися батьків" (127), "Невірне світло каганця В віконці коливалась мляво, І раптом ніч відлюдна ця Здригнулась: лемент... гук – облава!" (54), "Десь близько вагони Буферами мов плещуть йому, Наче б’ють у залізні долоні" (335), "Ні, Несміяно, ти – юрба; Ти юрмище, бездарне зроду,
Що кирпу гне і дотепер" (260); в) жаргонні: "В його очах стара ненависть,
Але й нове щось є в них ... Страх? І ми збагнули: амба, крах..." (62); г) лайливі: "І націляв слова юнацькі влучні В опудала кошлатих літ старих; У чортовиння й мороки болота..." (1980, 161), "А він з’явивсь не з підземелля, А з нерозбудної нудьги – Дурний базіка, пустомеля, Убивця вашої снаги" (199), "Дивився я на зморшкувате тіло Скелястого диявола... – Ти хочеш знати, що я за один? – Спитав потворний бескид... З вулканового дна пекельний гість, – По-західному звусь я Мефістофель, А по-кавказьки – Дев моє звання. Ну, словом, – дідько... Отож вельможний сатана Накреслив план перебудови..." (90-91); д) побутові: "Я врятую усіх наречених... Од відьомського звабного чару, Що підказує зраду й ганьбу, І спокус безчабанну отару Пожену в далечінь голубу..." (335), "Глевкого шмат, та кусень сала,
Та ще криничної ковток. Хмаринна крига не скресала – Уже молився до зірок"
(124), "На долоні підкину я дерця, Ще скуштую якесь, погризу" (366), "Чи жде весни гілля зимове? А може, зовсім і не жде, А білу нитку снів пряде...
Сновійне прядиво веде" (232-233); е) пестливі: "І в космічних світах, у тім зорянім вічнім спокої, Теж частинка твоя – крихта владної мислі людської!"
(80).

3) Серед колористичних синонімів у поезіях І. Муратова особливо привертають увагу: а) іронічні: "– А чому ти саме нас на це покликав Віче?
Таке збіговисько – сам чорт йому не рад: Модерних мертвих душ рясний конгломерат" (273); б) саркастичні: "Здоровий глузд – ясна пересторога...
Та заздрощам кордони ці нестерпні, Й тому, не розбираючи путі, Усе нікчемне пнеться у безсмертні, Все блудогрішне лізе у святі" (150).

Як бачимо, синоніми стилістично нерівноцінні. Одні сприймаються як книжні, інші – як розмовні; одні надають мовленню урочистості, інші звучать іронічно. Як писав В.В.Виноградов: “Уся різноманітність значень, функцій і смислових нюансів слова зосереджується та об’єднується в його стилістичній характеристиці” [Виноградов, 1972, 32].

Наведемо деякі приклади використовування в поезії синонімів наукового та офіційно-ділового стилю, в яких відбувається явище семантичного узгодження слів за стилем. Так, відтінок розмовності можуть набувати деякі літературні слова, якщо вони стоять у парі з книжними іншомовними або термінологічними словами: "Поважаю завзятих колекціонерів: Нумізматів ... філателістів ... Я люблю збирачів цигаркових" (292). Синонім колекціонер термінологічного характеру, тяжіє до наукового стилю, і за СУМ це "той, хто збирає колекції" [СУМ, 1973, ІV, 218]. Слово збирач літературне, але, як загальновживане воно сприймається у дещо нижчому стильовому відношенні, ніж колекціонер, бо означає "той, хто збирає які-небудь матеріали і т.ін."
[СУМ, 1972, ІІІ, 437]. Поза текстом слово збирач може і не бути синонімічним до слова колекціонер, тому що збирачем можна назвати і людину, яка збирає зерно і т.ін. Та у поета поряд із словом збирач вживається прикметник цигарковий, що дає нам право вважати вищеназвані слова синонімами.

Відмінність у стильовій характеристиці може супроводжуватися й різними смисловими відтінками. Це видно на прикладі слів легенда-вигадка: З легенди чую гнів і крик його ... – Будь проклят той, хто винен У вигадці, що він усім простив! (179). Термінологічне легенда за СУМ значить "народне сказання або оповідання про якісь події чи життя людей, оповите казковістю, фантастикою" [СУМ, 1973, ІV, 460]. Отож слово легенда має значення чогось постійного, того, що справді визнане, а слово вигадка розмовного характеру, у ньому підкреслюється відтінок вимислу, чогось придуманого. СУМ подає слово вигадка, як "те, що створене в уяві, чого немає" [СУМ, 1970, І, 370].
Отже, синоніми легенда-вигадка не тільки різностильові, а й відрізняються смисловими характеристиками.

Це ж саме можна сказати і про синонімічні слова списки – реєстри:
"Вони у списках славних, В реєстрах невідомих" (289). Загальновживане списки має більш широкі стилістичні можливості, ніж офіційно-ділове реєстри.

У стилістичних синонімах, що властиві мові поезії Муратова, також протиставляються слова міжстильові і більш-менш фіксовані щодо певного стилю.

Як синоніми до слів міжстильових (стилістично нейтральних) виступають слова книжної лексики. Наприклад, книжному щедроти протиставляється стилістично нейтральне дарунки: "А ромашки шепчуть: "Нам щедроти, нам оті дарунки ні до чого" (203). Або: А я його слухав, і рідні ввижались тополі,
І виділись рідні гаї (364). Виділись – розмовне слово, ввижались – книжне.
У цьому тексті вони дещо відрізняються семантикою, а не тільки стилем: ввижатись – значить "поставати в уяві" [СУМ, 1979, Х, 366], а видітись має більш конкретну дію, яка може поставати не тільки в свідомості, а й наяву – сприйматися очима.

Щоб надати текстові емоційно-експресивної наснаги поет вдається до семантичного узгодження синонімів за експресією. Зокрема розгляньмо протиставлення метафоричного слова розмовного стилю з відтінком зневажливості і стилістично нейтрального: "Бо нащо ж ти, боже мій, глузд мені дав, Коли його давлять, і чавлять, і мучать" (129). У парі давлять – чавлять перше слово є стилістично нейтральним, а друге має відтінок розмовності та метафоричне значення. Різниця між ними ще й у тому, що чавити мається на увазі не тільки справляти тиск (давити), а "роздавлювати, знищуючи" [СУМ, ХІ, 1980, 260]. Оскільки одне з синонімічних слів вжите метафорично (чавити), то воно ніби містить більшу експресивність.

Такого ж типу синонімічні слова прийшов – забрів: "А я прийшов, а я забрів До чорних кіс, до чорних брів" (146). Синонім забрести відрізняється і стильовою характеристикою, бо належить до розмовного стилю, і має семантичну відмінність, оскільки СУМ для нього дає значення "заходити куди- небудь, бродячи без певної мети" [СУМ, 1972, ІІІ, 28].

У цей же ряд входять й інші пари стилістичних синонімів: "Звалилося на рінь Мале горобеня..., Упало та й кона" (370-371), "Як чезнуть битви рукопашні Кудись в туман, Відходять пристрасті вчорашні на задній план"
(239). У синонімічних парах звалилось – упало, чезнуть – відходять слова звалилось, чезнуть належать до розмовного стилю, а їм синонімічні упало, відходять є книжними словами.

Є випадки, коли письменник використовує навіть згрубілі синоніми, бо виникає потреба не тільки назвати якесь явище дійсності, а й висловити своє ставлення до нього, дати йому емоційну оцінку. Між такими синонімами відбувається явище семантичного узгодження за оцінкою. З цього приводу у
Д.М.Шмельова читаємо: “До стилістичних синонімів зазвичай відносять такі слова, у значеннях яких містяться оціночні елементи” [Шмелев, 1977, 77].
Як, наприклад, у цьому тексті: "Зирнути у жовті від жаху щілини І тішитись, тішитись, тішитись довго... І – далі, і вдертись в їх затишні житла, Де сині арійські баньки з колисок... О люди!.. Як очі мої гострозорі Не витекли кров’ю-ганьбою?" (190-191). Метафоричне вживання слова щілини, де мається на увазі щілини очей, досить поширене у художній літературі для опису вузьких очей. Зневажливе слово баньки, що означає очі, – це вульгаризм. І зневажливе воно через те, що мова йдеться саме про "арійські баньки". Заключається весь фрагмент синонімом очі, де поет говорить про свої очі гострозорі, які бачили всі ці страхіття війни і ледве "не витекли кров’ю-ганьбою".

З проведеного аналізу стилістичних синонімів видно, що у тексті поруч із літературними словами можуть вживатися і жаргонізми: "В його очах стара ненависть, Але й нове щось є в них ... Страх? І ми збагнули: амба, крах..".
(62) На відміну від літературного крах, слово амба жаргонне. Воно ще більше підкреслює кінечність якоїсь дії, бо синонім амба не сприймається тут як недоречне, через те, що мовиться про війну, про воєнні події, коли у мові багатьох, особливо солдатів, такі слова були досить поширеними.

Також зустрічаємо у Муратова приклади синонімічних пар суто побутових, так би мовити "заземлені" синоніми, хоч вони вживаються й у літературній мові: "Вночі, коли спить все спокійне, наїдене, сите,.. я чую, як стогнуть мої невидимі сусіди" (112); або "Прошелестіли сани проти ночі повз вікна хат, паркани і тини" (235). Синоніми наїдене – сите обидва побутові, так як і інша пара паркани – тини. Останні у вжитку існують здавна, але в одних регіонах, де немає лісу, роблять тини, а в інших, де є ліс, ставлять паркани. У СУМ читаємо: "Тин – огорожа, сплетена з лози, пліт" [СУМ, 1979,
Х, 114]; "Паркан – дерев’яна стіна, що обгороджує що-небудь" [СУМ, 1975,
VІ, 70].

Явище узгодження слів-синонімів з відтінком пестливості спостерігаємо в таких рядках: "Дощ іде скупенький, невеличкий Роздає намистечка дешеві"
(203). У даному разі маємо справу з такими формами як скупенький – невеличкий, оскільки суфіксальне утворення з -еньк, -ичк розглядається як слова розмовного або народнопоетичного стилю. У наведеному прикладі зважаємо на те, як І. Муратов використовує емоціональне узгодження слів: якщо автор вживає в одному синонімі суфікс на позначення зменшено-пестливої форми слова, то й інше слово має такий же суфікс (скупенький – невеличкий).

Вдається І.Муратов і до традиційних евфемістичних засобів вираження:
"А що, як зробимось сліпими? Тоді у балку нас, на дно, Де вапна з’їла вже давно Незрячих з тисячу..." (60). Слово незрячі як евфемізм не тільки залишок глибокої давнини, але вживається і в сучасній літературній мові.
Неприємним, тяжким явищем є сліпота. Тому слово сліпий поет заміняє синонімом незрячий. Якщо розглядати синонім сліпий, що за СУМ "позбавлений зору" [СУМ, 1978, ІХ, 361], то воно і термінологічне, і книжне.

Крім того, у Муратова можуть співвідноситися загальнолітературне слово і слово з переносним значенням розмовного характеру, як у тексті: "Було нас зовсім мало: жменя" (49). Слово мало загальнолітературне, як і слово жменя, але останнє у значенні кількості належить до розмовного стилю. У даному тексті слово жменя вжите в переносному значенні і означає воно: "незначна кількість кого-небудь (чого-небудь)" [СУМ, 1971, ІІ, 538].

Із сказаного можна зробити висновок: І.Муратов вдало використовує різностильові синоніми з певною стилістичною метою. Різностильові елементи, зокрема просторічні й розмовні слова, вульгаризми, жаргонізми, для поета є додатковим джерелом для вираження оцінки явища, особливо негативної, емоцій, викликаних ним.

В.В. Виноградов свого часу зазначав, що “мова національної художньої літератури не цілком співвідноситься з іншими стилями, типами або різновидами книжно-літературного та розмовно-народного мовлення. Вона використовує їх, включає в себе, але в своєрідних комбінаціях та у функціонально перетвореному вигляді” [Виноградов, 1955, №1, 85]. Це яскраво виявляється в синоніміці поезій І. Муратова.

2.1.5. Контекстуальні синоніми

У рамках лексичної синонімії розглядаються контекстно близькі слова, котрі “характеризують одно поняття, явище чи ознаку та використовуються разом, щоб по можливості повніше змалювати його, бо кожне із них окремо не характеризує його достатньо точно” [Гвоздев, 1955, 343-344]. Таке тлумачення поняття про такі синоніми знаходимо й у Г.Я. Сіміної [Симина,
1957, 137].

Звернути увагу на контекстно зумовлене вживання цілого ряду слів пропонує М.Ф.Палевська, яка зазначає, що “при контекстно зумовленому вживанні розширяються семантичні межі слова, підвищується його експресивність, виразність” [Палевская, 1964, 77]. Відомий російський лінгвіст Д.М.Шмельов вважає, що для таких слів доцільно застосувати термін
“контекстні синоніми” [Шмелев, 1977, 200].

Ми в роботі користуємось терміном контекстуальні синоніми, під яким розуміють “слова, які зближуються своїми значеннями і вступають в синонімічні зв’язки лише в умовах певного контексту” [СЛТ, 1985, 250].
Оскільки контекстуальні синоніми виявляються тільки в певному контексті, то це явище належить не до системи мови, а до мовлення. Аналіз цього типу значень має особливу вагу при розгляді художнього тексту. Виникнення синонімії цього типу зумовлене семантичними процесами, які виникають при взаємодії значень слів у тексті, тобто синонімічним зближенням.

Оскільки досліджуються лінгвостилістичні особливості поетичних творів
І. Муратова, то не можна не звернутися до аналізу явища синонімічного зближення і виникнення контекстуальних синонімів, що характерне для мови поезій цього автора.

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: бесплатные рефераты без регистрации скачать, титульный дипломной работы, курсовые работы бесплатно.



Предыдущая страница реферата | 10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20 | Следующая страница реферата

Поделитесь этой записью или добавьте в закладки