56
|
55,5
|
57,4
|
59,0
|
3. Абсолютний
приріст, млн. грн., питомої ваги
|
-
-
|
-26
-0,5
|
+104
+1,4
|
+271
+3
|
4. Темпи росту, у %
до обсягу безготівковий розрахунків базового року, питомої ваги
|
-
-
|
99,2
-0,8
|
103,1
+3,1
|
108,0
+8
|
5. Темпи приросту, у
% до обсягу безготівкових розрахунків базового року, питомої ваги
|
-
-
|
-0,8
-0,9
|
+3,1
+2,5
|
+8
+5,4
|
Динаміка таблиці 3.11 показує, що порівняно з базовим роком
загальний обсяг безготівкових розрахунків зріс на 271 млн. грн., а їх питома
вага у загальній сумі грошового обігу збільшилась на 3 %. Це свідчить про
зміцнення економіки України. Відносні темпи росту і приросту показника свідчать
про інтенсивність його динамічної зміни. Темпи росту вираховують у відсотках
відношенням показника відповідно періоду до базисного року (базисний темп) або
відсотках показника наступного року до попереднього (ланцюговий темп). Темп
приросту у відсотках являє собою різницю між величиною темпу росту і 100 %.
Темп приросту показника може бути позитивним або негативним.
Середні темпи росту визначають через корінь n-степеня із базисного
темпу росту показника. При цьому число n дорівнює кількості років, за які
визначаються темпи приросту. Якщо, наприклад, порівняно з базовим роком темп
росту за 3 роки складає 108 %, то середній буде 102,6 % (100 х х 3).
В нашому прикладі середньорічний темп приросту обсягу
безготівкових розрахунків складає 2,6 % (102,6 — 100). Це свідчить про
позитивні зміни у роботі банку.
Для підвищення дієвості розрахунків банки проводять взаємні
розрахунки між клієнтами, що здійснюють між собою операції купівлі-продажу. Це
розморожує залишки на рахунках, значно зменшує дебіторську і кредиторську
заборгованість.
Взаємні розрахунки — це один із способів безготівкових
розрахунків, що полягає в розраховані однакових сум взаємних вимог підприємств
та господарських організацій, за товарно-матеріальні цінності та надані
послуги. Кожна із сторон сплачує або одержує лише різницю платіжної суми, яка
не покривається зарахуваннями. Існують постійно діючі та разові зарахування
вимог. До разових розрахунків належать заліки зустрічних вимог між двома
госпорганами або між групою підприємств і організацій. Розрахунки за сальдо
можуть здійснюватися, коли два підприємства перебувають у постійних
господарських зв’язках і кожне з них є одночасно і постачальником, і покупцем
одне щодо одного. Розрахунки ведуться на основі угоди між учасниками, причому
строки і порядок розрахунків вони погоджують з установою банку. Госпоргани, що
проводять розрахунки за сальдо, надсилають один одному, минаючи банк, розрахункові документи на відвантажені товарно-матеріальні цінності і надані
послуги. Ці рахунки не підлягають негайній оплаті. На одного з учасників
розрахунків покладають обов’язок у визначені строки визначити сальдо взаємних
вимог за розрахунковий період. Якщо сальдо на користь госпоргану, який веде
рахунок взаємних розрахунків, то він складає платіжну вимогу на цю суму і разом
з копією витягу з окремого рахунку здає в установу банку на інкасо. Оплату
таких вимог проводять з рахунку контрагента у звичайному порядку, встановленому
для розрахунків платіжними вимогами. Якщо сальдо на користь іншої сторони, підприємство, яке веде рахунок, дає банкові платіжне доручення про
перерахування платіжної суми з його рахунку на користь контрагента.
Залік проводять відкликанням розрахункового документа, котрий
підлягає заліку у повній сумі. Неоплачена сума подається до сплати в
календарній черговості.
Ефективність розрахунків, що проводяться шляхом заліку взаємних
вимог, вимірюється економією в платіжних коштах для здійснення розрахунків, яка
визначається відносною величиною — відсотком заліку. Економія визначається
розміром взаємно погашених платежів при заліку, яка називається заліковою
сумою. Ефективність заліку розраховується , як відношення залікової суми до
загальної суми документів, що сплачені при проведенні заліку. Розглянемо дані
про ефективність окремих видів заліків (таблиця 3.12).
Таблиця 3.12 Аналіз взаємопогашуваних платежів при заліках